Абсолютні синоніми. ч.2

 У наведених нижче парах синонімів перші слова не є кальками, вони повноцінно функціонують в українській мові, зафіксовані в словниках та часто вживані в літературі. Ними можна послуговуватися, це не буде помилкою. А от яке слово із зазначених пар обрати, залежить від вас, головне, щоб не вживали обидва синоніми в одному реченні.

ДРИЖАТИ — ТРЕМТІТИ

Лист дрижав у моїй руці під час читання. (Ольга Кобилянська)

Маруська забилась у запічку, зщулилась і дрижить. (Іван Багряний)

Його голос дрижав, як зависоке настроєна струна, то могутнів, як грюкіт весняного грому, то заломлювався і поринав у глибині розпуки. (Богдан Лепкий)

Львів дрижав під подихами майбутнього, історія клала на нього знову свою таємну долоню. (Юрій Тис)

Якось не страшно, десь узявся спокій, хоч тіло дрижить легко від несподіваної зустрічі. (Іван Смолій)

Начебто вже й не чутно машин — і водночас мариться, що повітря й земля ще дрижать від реву лавини. (Євген Гуцало)

Він немов дрижав разом із камінням, вихопив та окреслив лише його. (Андрій Кокотюха)

Я не дрижав над кожним диском, для мене головне було мати ту чи іншу музику, коли диск затирався до дір, я викидав його і йшов купувати такий самий. (Сергій Жадан)

СПАСИБІ — ДЯКУЮ

Спасибі тобі за сюю працю. (Григорій Квітка-Основ’яненко)

Спасибі ж тобі, братику, за твою прихильність, за твою оборону і щирість!.. (Марко Кропивницький)

Спасибі! Спасибі за віщування! Спасибі!.. (Микола Куліш)

Ой спасибі ж тобі, Ориночко, що ти мене не забула. (Гнат Хоткевич)

Ти дуже виручив мене, спасибі! (Анатолій Костецький)

Ото Ганя спасибі тітці скаже... (Микола Вінграновський)

Будеш? — простягає Паші. — Спасибі , ні, — відповідає той. (Сергій Жадан)

Спасибі вам усім, мої рідні, за розуміння. (Василь Шкляр)

ЛИЦЕ — ОБЛИЧЧЯ

Взріла се пчола, летить борзо, впала стрільцеві на лице і вкусила… (Маркіян Шашкевич)

Хоч би не поцілував, лице геть зашаріло!.. (Марко Кропивницький)

Він, здивований, глянув навкруг себе, і єму здавалося, що на усіх лицях бачить той здив, який ним заволодів. (Наталя Кобринська)

Поверталися лицем від вітру і дальше своє робили. (Богдан Лепкий)

Він мерщій підніс манжет ближче до лиця. (Юрій Смолич)

Лице в неї якесь таке лагідне і сумне, при цьому — ані тіні підлеглости. (Докія Гуменна)

Ти — інший. Хоч я й не знаю, яке в тебе лице , очі, який голос... (Наталя Гайдамака)

Завжди немитий, неголений; з таким страшним лицем він не те що на людину — навіть на чоловіка не схожий. (Юрко Сангал)

Але захотілося їй сяйнути перед другом давнім лицем гладеньким, що його із юних літ він запам'ятав. (Андрій Кондратюк)

І тут Пашу різко обертають лицем до народу. (Сергій Жадан)

ПЕЧАЛЬ — ЖУРБА

Думи та печаль, / А більше нічого не мав я й не маю… (Тарас Шевченко)

Розвісила свою намоклу нудьгу на бильці, свою порепану печаль на скронях... (Іван Багряний)

Сонце голубило чоло, волосся, ніжно пестило тендітними пальцями незримої руки шию за розстебнутим коміром, і під його промінням танули і сумніви, і муки, і печаль. (Борис Антоненко-Давидович)

Кружляє ватрище в рухливім колі чар, простерті чари вкручуються в простір, мов пасма дощові, долоні гострі жіночою колишуться печаллю. (Василь Стус)

Біла пташка печалі летіла у червонуватому небі і тужливо посилала в ніч і в тишу своє тихе зітхання. (Валерій Шевчук)

…Сірий винувато опустив голову, і в його сивих очах було стільки печалі, що Маруся знов почула своє серце. (Василь Шкляр)

Такої пізньої осені парк, щоправда, наповнений якоюсь пронизливою печаллю, над мокрими чорними стовбурами, не припиняючись, лунає багатоголосе кракання ворон. (Софія Андрухович)

МИМО — ПОВЗ

Видно, знову ведуть некрутів мимо нашого двору. (Хома Купрієнко)

А так собі балакаємо, та й годі: не кожне слово мимо вуха летить, інше і в вухо. (Марко Кропивницький)

Не можемо пройти і мимо цього другого твердження нашого критика. (Микола Зеров)

Хіба ж можна байдуже пройти мимо такої сковзалки?! (Наталя Забіла)

Дивитись гірко, як легковажно, байдуже проходять люди мимо свого минулого… (Василь Шевчук)

Жінка пройшла мимо, не бачачи мене, я усе ще існував у іншому часовому вимірі. (Володимир Дрозд)

Так шо вся ця Алігархічєська краса і сила, загорнута в довге чорне пальто, валила мимо каси. (Ірена Карпа)

Мимо проїхав тягач, Роман помахав з кабіни рукою. (Володимир Лис)

Мимо нас протупотів гурт підлітків, за ним — моя подруга. (Оксана Думанська)

ПОЇЗД — ПОТЯГ

Едіт подивилась на годинника: вона пропустила поїзд на Берлін... (Майк Йогансен)

Вилежувались по схованках до нового діла, отут і дістав я директиву підпільної трійки обстріляти військовий поїзд і зробити їм невелику заворушку, а також набрати зброї. (Юрій Яновський)

Люди розглядали проти сонця поїзд і вітали вояків. (Юрій Тис)

Не треба мені було спішити на поїзд. (Павло Загребельний)

Якщо владнаєш з квитком на поїзд чи літак, то не матимеш де переспати. (Олексій Тихий)

Виходячи з машини, вона почула оголошення про те, що поїзд Івано-Франківськ — Київ прибуває на десяту колію. (Андрій Кокотюха)

Мені не вистачило грошей на квиток на той поїзд, а якби не забула студентського вдома — то вистачило б! (Олена Захарченко)

Мої перші приїзди до Львова були нічними, плацкартними, коли опівночі залазиш в якийсь поїзд на вокзалі в Ужгороді, щоб зранку вийти у туман, що весь час лежить навколо львівського двірця. (Андрій Любка)

ПРОЦЕНТ — ВІДСОТОК

Ну, а видатків, крім на вас та на сплату процентів, у мене, як знаєш, дуже мало. (Іван Франко)

Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума. (Іван Карпенко-Карий)

А скільки це, Сашко, за рік процентів набіжить, як я тобі шістсот сорок два карбованці здам? (Григір Тютюнник)

От і з цього й можна мати свій процент — і, повір, немаленький! (Оксана Забужко)

Нас дев'яносто дев'ять процентів! Нас підтримує ціла планета! (Любко Дереш)

САЛФЕТКА — СЕРВЕТКА

Готово-с! — мовив він, зостановлюючись перед Проценком і хватко перекидаючи собі салфетку на плече. (Панас Мирний)

Тонка скатерть, тонкі салфетки , нові ножі й виделки, нові тарілки й чарки — все аж блищало. (Іван Нечуй-Левицький)

Ми ховалися за салфетками з тою гикавкою й уважно слухали, що говорив Олег Іванович. (Всеволод Нестайко)

І з таким задоволенням, що від його задоволення сорока й собі свого дзьоба обтерла крилом, ніби салфеткою. (Микола Вінграновський)

Алік витягує з кишені рюкзака столові салфетки і кладе біля нас. (Любко Дереш)

Пошукай-но в тій шухляді, там десь мала бути пачка салфеток непочата. (Оксана Забужко)

ТРУД — ПРАЦЯ

Не від бога те царство нам спаде, Не святі його з неба знесуть, Але власний наш розум посяде, Сильна воля і спільний наш труд. (І. Франко)

Лиш у труді живе людина, а без труда її нема. (В. Сосюра)

Іди пішки, господь прийме твої труди і дасть тобі здоров'я. (Іван Карпенко-Карий)

Очі спущені вділ, під ними сині підкови — з трудів і від недоспаних ночей. (Богдан Лепкий)

Труд, як матерня рука, веде нас по стежці. (Юрій Яновський)

Але такий труд ще непосильний людині, він на віки, хоча уже віки несли у собі його наші предки. (Андрій Кондратюк)

До земельки труд треба прикладать, і до нинішнього дня воно так. (Володимир Дрозд)

Після тяжких трудів та поранення в сутичці з бандою цей комісар мав право трохи перепочити, а заодно «показати бабусі дорогого онучечка, якого вона ще не бачила». (Василь Шкляр)

Типаж нормальний — суворе життя, трудові мозолі, достаток лишився у вісімдесятих минулого століття, і дипломат, мать… (Люко Дашвар)

Їх змалку навчали, що основа життя — то труд і молитва, а насправді навчили відрізняти добро від зла. (Оксана Забужко)

Юлія Мороз