слова-синоніми

 Буває, на рівному місці задумуємося, а чи справді слово, яке хочемо вжити, правильне в українській мові, чи, можливо, ліпше дібрати відповідники, у яких ми точно впевнені?

Наша мова багата й різноманітна, тож пропоную до вашої уваги синоніми — обидва правильні та обидва, які цілком можна вживати.

Зауважте, що, крім поданих значень, деякі із цих слів мають і інші значення, однак сьогодні ми говоримо саме про їхню синонімічність. Посил у тому, що не варто відмовлятися від якогось одного слова — обирайте те, що більше до вподоби чи яке більше підходить до контексту.

Жалкувати і жаліти

Глянула знічев’я на Даду і схаменулась, мов жалкувала того, що сказала. (Юрій Косач, 1937)

День приносить події, які можна передбачити, лише сни неординарні. А ввечері жалкую, що через дощ не побачила ні гір, ні лісу. (Галина Пагутяк, 2011)

Тоді ми могли б тільки жаліти, що випадок нас звів знову. (Леся Українка, 1899)

Дивись, лови момента, а то упустиш і будеш жаліти. (Василь Басараба, 2013)

Папка і тека

Потім він підвів очі до стелі, але, мабуть, звідти нічого не міг вичитати, заглянув у товсту папку. (Петро Панч, 1930)

Успенський надав цілу папку «компромату» на Рильського. (Володимир Лис, 2017)

Стефа розв’язує блакитні стрічки теки… (Ірина Вільде, 1936)

Йде до Борі, показує немалу теку, говорить щось, жестикулює по-італійськи так… доречно… (Люко Дашвар, 2012)

Плаский і плоский

Посеред темних чагарів, серед глибоких дебер, на споді которих шуміли потоки, завалені зверху гнилими ялицями, камінням і поваленими трамами, зносився високий, недоступний острів в виді круглого, наверху плоского стога. (Іван Франко, 1913)

Там через плоску конструкцію щорічно протікав дах. (газета «Слово», 2012)

Без цього життя є лише існуванням, безслідним, пласким, змарнованим. (Микола Бажан, 1979)

Можна було іронізувати над пласкою культурою на ґрунті матеріялізму, але враз прийняти цінності, що засвоюються з молоком матері, а потім закріплюються щоденно всім християнським ладом життя, це було понад силу. (Євген Сверстюк, 1992)

Плаття і сукня

Ходить я ще, звичайне, зовсім не можу, навіть підвестись без сторонньої помочі нічого й думать, мені здається, що моє плаття сто пудів важить. (Леся Українка, 1897)

Подивилася на своє довге плаття, зрозуміла, що навряд чи зможе плисти в ньому. (Дара Корній, 2013)

Легкими шорохами старомодної сукні припливла в сусідню кімнату Копачиха й наточила окропу. (Борис Антоненко-Давидович, 1925)

Її зачіска, її погляд, її сукня і навіть вуалетка, прикріплена маленькою сапфіровою шпилькою до капелюшка, — усе було виразом впевненості й тонкого смаку. (Лора Підгірна, 2020)

Ринок і базар

Місце роздрібної торгівлі продуктами сільського господарства і товарами широкого вжитку.

А через деякий час на ринку в Станіславі можна було чути публікацію з барабаном… (Гнат Хоткевич, 1938)

Заможні селяни, які реалізовували основну частину вирощеного ними хліба на ринку, одержували значні прибутки. (Станіслав Кульчицький, 1988)

Адже ти був на базарі — що там чути? (Іван Котляревський, 1819)

Про квіти якось не подумав, та й до базару було далеко, і який в біса цієї пори базар? (Володимир Лис, 2005)

Розведений і розлучений

Ми ще не розведені, живемо в одній квартирі, але вона вже ваша… (Олексій Коломієць, 1978)

Будяк тоді працював у ВУФКУ (себто кінофабриці), був розведений із жінкою, сам виховував сина і ото для нього писав свої дитячі книжечки. (Докія Гуменна, 1990)

Головне — живуть, не розлучені, маю онуків… (Павло Загребельний, 1987)

Ось у нас половина педагогічного складу — розлучені жінки. (Сергій Жадан, 2017)

Стопа і ступня

Цілую стопи ясновельможного пана графа, але тайна та піде зі мною в могилу. (Андрій Чайковський, 1896)

Земля піді мною, я відчувала це босими стопами, була тверда. (Галина Вдовиченко, 2009)

В мене на правій ступні, на отій подушечці, що нижче пальців, таке, ніби кратер… (Павло Загребельний, 1994)

Виразне обличчя, гарні груди, зграбне тіло, округлі стегна, гарної форми ноги, коліна, ступні. (Наталія Гурницька, 2012)

Якраз і саме

Багато українців вибилося на торовану путь якраз завдяки Петрові Антоновичу. (Михайло Драй-Хмара, 1927)

Бо малий якраз простягав до неї крихітну ручку з такою ж родимою плямкою у формі пшеничної зернинки на ній. (Олександр Денисенко, 2010)

Гліб Семенович зайшов, коли я, стягнувши з обличчя респіратор, саме її розглядав. (Леонід Тендюк, 1984)

На черговому бенкеті він саме перехилив білої і ще не встиг закусити, як відповідальний за урядовий зв’язок офіцер доповів, що на дроті Михаїл Барсуков. (Василь Шкляр, 2001)