Орлянський про фізику

 Війна показала, що без технологічної незалежності політична незалежність лише ілюзія.

Хто забезпечить нам технологічну незалежність?

І навіть її за такого сусіда буде замало. Необхідна постійна технологічна перевага, яка можлива тільки за неперервних новацій, удосконалень, створення нового й потужнішого. Щоб ворог боявся навіть ризикнути.

Хто це робитиме для нас?

Може ті, кого називають гуманітаріями?

Або хто це робитиме за нас?

Сполучені Штати? Ізраїль? Польща? Росія?

 

1. Для чого освіта

У начебто безкоштовній для людини і коштовної для бюджету країни освіти, є дві головні задачі:

Індивідуальна – це розвиток молодого громадянина, підготовка його до дорослого життя.

Державна – врахування сьогоднішніх і прогнозованих майбутніх потреб держави для її збалансованого існування, захисту і розвитку.

Обидві ці задачі українські чиновники від освіти багато років поспіль не те, що не виконують, а саботують, прикриваючись красивими словами про дітей та реформи.

Факти?

Будь ласка!

 

2. Нова українська школа або НУШ

Мабуть всі чули, що Нова українська школа з концептом щасливої дитини, яку не можна у школі напружувати, з тріском провалилася.

«Без труда нема й плода» – старе українське прислів'я.

Я спілкувався з вчителями різних ліцеїв, що проводили підготовчі курси у сьомих класах. Відгуки від обережних «Ну дещо гірші, ніж у минулі роки», до «Це просто жах!».

Загальне – діти розбещені, не вміють і не хочуть вчитися, щось запам'ятовувати, працювати над собою. Якщо продовжувати цю реформу, після закінчення школи такі новоспечені дорослі може й знадобляться комусь у нас чи за кордоном, але як низькокваліфікована (бо неконкурентноздатна для більшого) робоча сила. Та чи стануть вони від того щасливими? Українська ментальність працьовитої розумної відповідальної людини отримає своє спростування. Рік за роком зміни стануть домінуючими, а українці іншими.

За умови, звісно, що Україна ці рік за роком матиме…   

Тепер про факти.

Якщо проводиться будь-яка реформа, ефективність її впровадження обов'язково порівнюють з тим, що було до неї. Це ази. Регулярний моніторинг дозволяє не тільки зрозуміти чи не помилилися з реформою, але й вчасно внести в неї правки та покращення. Але тоді слід бути готовим визнати якісь помилки. Наші освітянські чиновники дуже не люблять визнавати будь-які свої помилки. І навіть помилки своїх попередників, з якими приятелюють.  

А НУШ – це не просто реформа. Це реформа над дітьми в масштабах усієї країни. Ви десь бачили прозорі порівняння когнітивних здібностей, навичок, вмінь, «компетентностей» дітей, які вчились до НУШ, з такими ж, що провчилися згідно її рекомендацій? Це ж так просто зробити – провести вибіркові тестування дітей різних класів, а потім, коли за віком у тих самих школах підростуть вихованці НУШ, провести аналогічні тестування з ними.

То чому ж це не було зроблено? Або якщо було зроблено, то чому не оприлюднюють результати?

Де об'єктивні критерії доцільності продовження доленосного для юних громадян і всієї України експерименту?

Інколи мовчання красномовніше слів.

 

3. Красномовніше за мовчання

На розкішному масштабному фестивалі «Вчителі майбутнього», який відбувся  у Львові 19-20 червня 2025 р., міністр освіти і науки України Оксен Лісовий, якого донедавна я намагався поважати, дав інтерв'ю: «Вже зараз наш противник, прекрасно розуміючи, що ми маємо з вами хороший прогрес в освітніх реформах, що ми з вами ставимо на освіту, як на другий пріоритет після фізичної нашої оборони, дуже інтенсивно почав атакувати наші реформи: Нову Українську школу, реформу вищої освіти, НМТ».

Сказано у стилі найгіршого совку. Не знаю, якого «противника» мав на увазі міністр, маніпулюючи словом «наш», але ті, хто перепостив й переказав слова міністра, під його «противником» зрозуміли нашого ворога, росію, яка начебто робить усе, щоб зупинити НУШ та інші міністерські реформи.

Впевнений, все, що є у цій фразі міністра, – брехня та маніпуляція. Можливо, за виключенням (цього не знаю), освіти як другого пріоритету. Відтягування під час війни максимуму грошей по праву другого пріоритету на масштабні івенти та сумнівні реформи – це ще й дефіцит на фронті справного автомобіля, засобів захисту, чогось критично важливого для наших воїнів.

 

4. Приречена

Що скажете, про людину, яка, маючи не великий дохід, планує витрати як мільярдер?

А про людину, до дверей якої підійшли вбивці та грабіжники, а вона сідає за фортепіано?

Аналогії не найкращі, але разом вони ілюструють те, що відбулося у 2016-18 рр. в українській освіті.

Взяли потроху звідусіль, щось у фінів, щось у поляків, додали меседжів, щоб закрити власні гельштати, і зліпили реформу для українців. Без європейської впевненості у завтрашньому дні, без поваги до вчителя, без сучасного обладнання, без можливості скористатися підтримкою сусідів по Євросоюзу або створити умови й залучити іноземних фахівців, якщо своїх не вистачатиме. Без усього цього, але зі свіжими наслідками 2014-15 років, втратою територій, мільйонами переселенців і переповненими класами, загрозою повторення гарячої стадії війни.

Чув, не останню роль зіграли іноземні гранти, які відпрацьовували й продовжують відпрацьовувати українські реформатори вищого рангу. А також політичні амбіції та важелі у наступній передвиборчій кампанії.

 

5. Фальш-старт

Почали з загравання з батьками-виборцями і нищівної критики й приниження вчителів та всієї освіти, яку отримали, зокрема, й ті, хто розробляв українську «Мрію», «Нептун», «Зеніт», «Оплот», «Кольчугу» – найсучаснішу техніку за найвищими світовими стандартами.

«Випускник нашої української школи не вміє застосувати набуті знання в житті. Він, як фарширована риба, розумієте? Нібито і риба, але не плаває.»

«ДПА не може проводитися вчителями школи. Екзамен, який готують, проводять і перевіряють ті, хто навчав, не має жодної моніторингової цінності (і жодного сенсу також).»

«Учитель має бути твоїм другом. Це – аксіома. Як дитина може бути на уроці, сприймати певну інформацію, якщо вона вчиться у людини, яку боїться?»

«Школа українська буде успішна, якщо до неї прийде успішний учитель. Він – успішний вчитель та фахівець – вирішить дуже багато питань щодо якості викладання, обсягу домашніх завдань, комунікації з дітьми та адміністрацією школи.»

Це цитати з офіційного видання МОН України «НУШ. Концептуальні засади реформування середньої освіти, 2016». https://osvita.ua/doc/files/news/520/52062/new-school.pdf  

Навіть за комунікацію з адміністрацією школи має відповідати успішний вчитель, який звідкись у цю школу прийде і вирішить «дуже багато питань». Адміністрація, директорський корпус були важливі для впровадження НУШ і майбутньої звітності про її успіхи, тому це взагалі єдина згадка про роботу адміністрації школи у «Концептуальних засадах реформування середньої освіти». Неймовірна толерантність до адміністрацій шкіл на фоні нищівної критики всієї «старої школи» і приниження вчителів супроводжувалась заманливою обіцянкою делегувати на місця більше повноважень та автономії у випадку прийняття НУШ. Начебто хтось забороняв міністерству зробити це раніше або просто зараз.

Але для потужної суспільної підтримки, голосування на виборах важливіша більш численна категорія – батьки.

«Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат».

Феєричний популізм: учні, батьки, а потім і вчителі – рівноправні учасники освітнього процесу, і до того ж «добровільні однодумці». Цікаво, від яких «недобровільних однодумців» відштовхувався у своєму досвіді автор тексту?

Ну як усі рівноправні і добровільні?..

«У зв'язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерело знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини.»

Коли у класі 40 дітей, а не як у фінів або поляків, у яких існують додаткові спеціалісти з підтримки учбового процесу (асистенти вчителів, вчителі-коучі, вчителі-консультанти, спеціальні педагоги…), зобов'язувати відповідати ще й за індивідуальні траєкторії учнів – цинізм та знущання. Навішувати на вчителя, «рівноправного учасника освітнього процесу», все, що приходить у голову чиновнику і може бути записано виграшними науковоподібними термінами, – приклад зневаги й словоблуддя.

«Діти сьогодні хочуть сучасних, діти сьогодні хочуть креативних, діти сьогодні хочуть учителів, які насамперед розуміють їх» – в одному реченні тричі для підсилення використовується «діти сьогодні хочуть», немов укладачі тексту дійсно знають, чого хочуть усі діти сьогодні, і жодної згадки про – «дітям потрібно», «діти мають».

 

6. Знищення освітою

Чи замислювалися ви, які фахівці потрібні Україні понад над усе? Яких зараз не вистачає, хоч кричи! З-за відсутності яких щоденно гинуть українці, що могли попри війну продовжувати жити.

Вже не перший рік нам потрібна сучасна зброя захисту і відповіді. Потрібні засоби радіоелектронної боротьби, знищення дронів, кабів, балістичних ракет. Потрібні своя балістика, літаки, ракети, дрони...

Нам потрібні інженери, конструктори, хоча б хтось, хто знає фізику і щось може. Не вистачає фахівців з середньою технічною освітою, які були б здатні відремонтувати те, що пошкоджено та вийшло з ладу, зробити деталі для чогось нового.

Все це – фізика. Як і наші смартфони, ноутбуки, побутова техніка, транспорт, опалення, водо- й електропостачання.

Щоб поступати на будь-яку спеціальність і потім вчитися, треба хоча б трохи знати відповідний їй предмет. Що ж пропонує НУШ?

Серед обов'язкових предметів, які зараз, після трьох страшних років війни, визначає МОН України для трьох заключних старших класів, 10-го, 11-го і 12-го, це:

• українська мова та література;
• історія та громадянська освіта;
• математика;
• іноземні мови;
• захист України;
• фізична культура. https://mon.gov.ua/news/reforma-starshoi-shkoly-rozvinchuiemo-mify-pro-oboviazkovi-predmety-u-profilnii

Серед обов'язкових немає ні фізики, ні хімії – саме того, без чого захист країни сьогодні неможливий. А завтра, навіть якщо ця війна призупиниться, без нових фахівців нам вже не витримати технологічних перегонів, і для українців як нації, наступного разу все закінчиться. Можливо назавжди.

Цей прогноз витікає з подій останніх років, якщо не боятися бачити правду, робити висновки і мислити раціонально та логічно. Звісно, можна сподіватися на диво – хтось помре, щось розвалиться, але краще прислухатись до українського народного прислів'я: «дурень думкою радіє, нею він і багатіє» і не мріяти, а діяти!

У наведеному вище переліку МОНУ взагалі немає жодного природничого предмету, які не тільки сприяють обороноздатності, але й найефективніше розвивають мислення, уявлення про світ в цілому і наше технологічне оточення, зокрема. Про це далі. Саме у взаємодії з технікою молодь проводить більшу частину свого часу. Але що до того чиновникам.

Так у цьому році серед обов'язкових предметів НМТ (національний міжпредметний тест) були українська мова, математика, історія України. Четверту дисципліну слід було обрати самостійно.

«Нас турбує, що хімію і фізику обирають відносно мало. Цього року, фізику обрали 8 800 абітурієнтів, а хімію – 2800. Це дуже погана цифра», – заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький.

Дійсно, адже додатково до обов'язкової української мови цього року українську літературу обрали понад 46 тисяч потенційних абітурієнтів, а одну з іноземних мов (переважно англійську) 119 тисяч, так що філологів у сумі вийшло більше половини або 53% від загальної кількості. У країні філології понад 23% обрали географію і 20% біологію.

Найбільш важливі для виживання України фізика і хімія набрали, відповідно, усього 2,84% і 0,92% уподобань.

Чотири роки тому, перед цією війною у 2021 р. (у 2022 р. фізику і хімію в НМТ не здавали), для участі у зовнішньому незалежного оцінюванні з фізики зареєструвалися 32 090, або 8,24% від загальної кількості, а з хімії 12 744 або 3,27%.

Стрімке зниження під час війни в 3-4 рази кількості майбутніх конструкторів, інженерів, технологів відбувалося при повній імпотенції міністерства освіти і науки. Жодної соціальної реклами тих спеціальностей, що потрібні для виживання країни, жодних преференцій для студентів критично важливих напрямків, тільки наче з якогось паралельного всесвіту потік красивої брехні, самопіару та нарцисизму.

Підсумки НМТ цього року ще не підведені, а в минулому, 2024 році, наприклад, за кількістю поданих заяв лідерами виявилися психологи (49 782), менеджери (47 813), філологи (44 663), правовіди (40 265). А ще були маркетологи (29216), міжнародні відносники (22414), економісти (19691), фінансісти (16643)…

Для порівняння на фізику та астрономію було подано 696 заяв, хімію 781, авіаційну та ракетно-космічну техніку 970. Усіх разом в 20 разів менше, ніж одних лише менеджерів.

Ким будуть керувати ті менеджери, які товари просувати маркетологи, чиє право практикувати правовіди, яку мову викладати філологи? Якщо Україна не зможе стати технологічно незалежною, а вона нею точно не стане, знищивши базові для цього предмети, фізику, насамперед.

Може скластися враження, що це Оксен Лісовий, нинішній міністр МОНУ, взявся нищити наукові, інженерні та військові перспективи країни. Ні. Він просто дуже далекий від державницької позиції, від розуміння того, що насправді важливо, а що ні для освіти в особливих умовах. Він не ініціатор, він продовжувач.

Цілеспрямовано почала знищувати фізику, а через неї майбутні військові спроможності країни, одна з його попередниць, Лілія Гриневич. Це вона ініціювала й проштовхнула НУШ у 2016-18 рр. Але було водночас й інше – заплановане на 2017 рік миттєве знищення фізики у старших класах середньої школи, до яких НУШ, почавши з першого класу, інакше дійшла б тільки у 2027 році. 

Деталі, причини, наслідки і хронологія подій у другій частині статті…

А наприкінці першої частини підведемо деякі підсумки.

 

7. Проміжні підсумки

Наш ворог вчетверо більший за населенням, набагато більший за територією та природними ресурсами марить захопленням або тотальним знищенням України. Київ, столиця Київської Русі, потрібен йому для остаточної легалізації вкраденої назви «руські».

Навіть якщо вбивча стадія війни на деякий час припиниться і навіть якщо зміниться «хазяїн» російської «федерації», зазомбоване імперскістю та власною величчю російське населення підтримає того, хто обіцятиме йому сатисфакцію у вигляді приниження інших і примноження багатств і територій.

 

Під час цієї війни ми критично залежимо від західної допомоги та її стабільності, на яку впливає дуже багато факторів, включно з тотальною російською пропагандою та тиском й підкупом західних політиків.

Щоб стати незалежними, нам необхідна власна військова міць у вигляді більш сучасних та досконалих технологій ніж у нашого більш численного ворога.

Шлях до цих технологій пролягає через фізику.

Менеджери, маркетологи, філологи, юристи, політологи, історики – стерильні у розумінні приладів, техніки, зброї. Вони навіть не нульові, а від'ємні під час війни, і не тому, що більше нашкодять з-за незнання та невміння, дай їм щось полагодити або вдосконалити, а тому, що слугують міністерству освіти заманливою легкою альтернативою вибору майбутнього для українських випускників. Замість потрібних державі професій, пов'язаних зі складними фізикою та хімією, обирайте інше й простіше, адже державні гроші все одно підуть за вами у вигляді персональних грантів на навчання.

Це подвійна бухгалтерія. Гроші у вигляді грантів виймаються з бюджету, а отже йдуть від ЗСУ, від підготовки необхідних професій природничо-наукового та інженерно-технічного спрямування. Профільних викладачів звільняють, бо немає студентів, їхні кафедри об'єднують як малочисельні або закривають. Зекономлені на цьому невеликі гроші знову в кудись «йдуть за студентом». Цілеспрямовано знищується те, що відновити неймовірно важко. Фізика не маркетинг, філософія чи історія. Підготовка до однієї лекції з фізики у вищому навчальному закладі насправді триває роки попереднього складного навчання і практики. Міністерство освіти і науки зараз робить все можливе, щоб Україна вже ніколи не змогла відновити свій науковий і технологічний рівень. І тому зникла як самостійна держава.

Можливо, у нас ще є час, а отже й шанс відвоювати своє майбутнє.

Для цього як мінімум слід відсторонити від керівництва освітою тих, хто:

1. Знищував фізику, природничі дисципліни та інженерну галузь (ідейно, за гроші або внаслідок браку розуму – будь-якої з цих причин достатньо, щоб назавжди стати персоною нон-грата в керівництві будь-чим).
2. Розбещував концепцією «легкого шкільного життя» замість «праця людини – окраса і слава» (Василь Симоненко), знищуючи тим самим як індивідуальні перспективи й конкурентноспроможність молоді, так і майбутню обороноспроможність України.
3. Продовжує наносити країни шкоду, імітуючи новаторську діяльність та реформи освіти під час війни, відволікаючи увагу від головного, відтягуючи на це гроші з бюджету.

На керівних посадах ці люди й надалі будуть шкодити Україні хоча б тим, що легітимізуватимуть себе в очах підлеглих, колег, знайомих, виправдовуючи свої старі ідеї, використовуючи зв'язки у владних структурах. Часу на дискусії й боротьбу всередині країни немає, вже четвертий рік війни, а у нас все продовжують руйнівні реформи.

8. Полювання на лідера

Наприкінці весни 2017 р. на сайті МОН України з'явився проект програми нового об'єднаного предмету Фізика і астрономія, який мав замінити два окремі предмети Фізику і Астрономію у 10-11-х класах. На все разом у ньому виділялося лише дві академічні години на тиждень. Щоб взагалі звести нанівець фізику й нейтралізувати астрономічну спільноту, автори проекту збільшили обсяг астрономічного компонента за рахунок фізичного. Не маючи відповідної кваліфікації, вони пішли шляхом спекуляцій і тавтології, введенням у програму «…інших всесвітів; поняття наш Всесвіт, всесвіт, мультивсесвіт; поняття мультиверсуму.»

Про штучність новоутвореного предмету свідчить й те, що у проекті інтегрованого курсу немає жодного інтегрованого уроку – вперемішку окремо уроки фізики, окремо астрономії. Головною метою було скорочення часу на вивчення фізики під виглядом її інтеграції з астрономією. Таким чином, на найскладніший та найважливіший для розуміння природи й техніки предмет, фізику, у старших класах, де саме формується вибір майбутньої професії, було заплановано лише 45 хвилин на тиждень.

Виконанням цього замовлення міністерки освіти і науки займалася Національна академія педагогічних наук України, одна з небагатьох педагогічних академій у світі, що фінансуються з держбюджету (Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Китай, Північна Корея).

Але тоді їм здійснити заплановане не вдалося.

З'явився лист справжньої Національної академії наук України президенту, прем'єр-міністру і голові Верховної Ради України з копіями секретарю РНБО, міністру освіти і науки, в.о. голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, директору Національного інституту стратегічних досліджень:

«Якби хтось свідомо ставив за мету занепад системи природничої освіти в нашій країні, то кращий шлях, ніж запровадження такої програми, він навряд чи знайшов би. …призведе до падіння якості знань абітурієнтів, що вступають до ВНЗ на спеціальності природничо-наукового та інженерно-технічного спрямування і відповідного зниження кваліфікації таких фахівців. А це вже складає пряму загрозу перспективі високотехнологічного розвитку України та її національній безпеці.»

https://old.nas.gov.ua/EN//Messages/Pages/View.aspx?MessageID=3346  

Після «громадського обговорення», призначеного у максимально незручний для вчителів відрізок часу і повністю сфальсифікованого як на мій погляд (серед вчителів така новація викликала обурення), на Колегії міністерства у символічний день 22.06.2017 був прийнятий типовий навчальний план, де вже не було фізики, а був новий предмет Фізика та астрономія з мінімумом годин на вивчення у 10-11-х класах. Як альтернативний був затверджений ще більш реакційний Пілотний проект, в якому додатково були прибрані хімія, біологія, географія зі ще більшим зменшенням загальної кількості годин на всі природничі предмети.

У тому ж 2017 р. аналітичний центр CEDOS провів аналіз результатів ЗНО з трьох найбільш масових предметів (української мови та літератури, математики, історії України) з метою порівняння ефективності навчання у профільних класах.

Фізико-математичні класи виявилися беззаперечним лідером. Абсолютно перше місце з математики (математичні класи на другому місці), абсолютно перше з української мови та літератури (класи української філології на 6-му місці). Абсолютно друге з історії України (історичні класи на 5-му місці, на першому з мінімальною перевагою над фізматом класи іноземної філології).

Виявилося, що найкраще дітей розвиває фізика. За підтримки математики, її основного інструменту. Мабуть це тому, що фізика водночас і найскладніший, і найпрактичніший предмет, який і примушує щось робити руками на лабораторних та вдома, і уявляти, абстрагуватись, мислити раціонально, оцінювати похибки, взагалі вчитись серйозно та наполегливо. Про успішність природничих і математичних класів навіть у непрофільних предметах і слабкість гуманітарних навіть у власних профілях, крім класів іноземної філології, де вчаться діти заможних батьків, плануючи навчання за кордоном, говорили давно. У 2017 р. це переконливо підтвердилось на максимально великій виборці.

 

9. Освіта мільярдерів і невдах

Зрозуміло, що різне розвиває по різному. Можна тренуватися писати код, а можна графіті, можна обговорювати сукню кінозірки, а можна математичну теорему. Фізкультура краще розвиває м'язи, а фізика – мозок, вміння вчитися і бути конкурентноздатним. Не випадково, що серед першої десятки найбагатших людей світу на зараз https://www.forbes.com/real-time-billionaires/#c67c5f03d788  практично всі отримали освіту фізика чи інженера.

1. Ілон Маск – бакалавр з фізики Пенсильванського університету.
2. Ларрі Еллісон вивчав у Чиказькому університеті фізику та математику.
3. Марк Цукерберг у середній школі Ardsley був одним з найкращих у природничих науках, а потім в приватній школі Phillips Exeter Academy завоював призи з математики, астрономії, фізики.
4. Джефф Безос – вчився на фізика-теоретика, на третьому курсі внаслідок складності навчання змінив профіль і закінчив Прінстонський університет як бакалавр з електричної інженерії та комп'ютерних наук.
5. Ларрі Пейдж в дитинстві захоплювався статтями журналу Popular Science і розбирав усе, щоб зрозуміти як працює. Бакалавр з інженерії (спеціалізація комп'ютерна інженерія) Мічиганського університету.
6. Дженсен Хуанг – бакалавр з електротехніки Орегонського університету, магістр з електротехніки Стенфордського університету.
7. Сергій Брін – бакалавр з математики і комп'ютерних систем Мерилендського університету, з дитинства цікавився математикою і точними науками, за два роки до закінчення школи вивчив усю шкільну фізику та математику.  
8. Бернар Арно закінчив найпрестижніший у Франції École Polytechnique і отримав диплом інженера.
9. Стів Балмер відвідував підготовчі курси до коледжу та курси інженерії в Технологічному університеті Лоуренса. Бакалавр з прикладної математики та економіки Гарвардського університету.
10. Воррен Баффет «любить математику; майбутній біржовий брокер» – такий напис на його фотографії у шкільному випускному альбомі. Він десятий у світі за статками і єдиний отримав суто економічну вищу освіту серед топ-10 головних гравців світової економіки сьогодні.

Найвпливовіша жінка XX сторіччя Маргарет Тетчер була понад 11 років прем'єр-міністр Великобританії і жорсткими реформами зробила економіку країни ефективною. Вивчала хімію в Оксфорді, потім спеціалізувалася у використанні рентгенівської кристалографії (розділ експериментальної фізики). 

Найвпливовіша жінка XXI сторіччя Ангела Меркель, федеральний канцлер Німеччини 16 років поспіль. Закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, працювала за фахом, через 8 років захистила дисертацію, потім пішла у політику.

Найуспішніший кінорежисер світу Джеймс Кемерон, три фільми якого  Титанік, Аватар 1 і 2 входять до першої п'ятірки найкасовіших фільмів, у дитинстві любив будувати речі, які «або піднімалися в повітря, або занурювалися в глибину», хотів стати фізиком, але на другому році навчання на фізичному факультеті захопився кінематографом. Потім у батискафі власної конструкції третім у світі занурився на дно Маріанської западини.

Усі відомі успішні люди чимало працювали, щоб стати такими, і проявляли настирність ще в школі. «Геній – це 1% натхнення і 99% праці». Винятки дуже рідкі й унікальні. Майбутнє людини, її характер, наполегливість, пріоритети здебільшого закладаються у дитинстві. І мова йде зараз не тільки про майбутніх науковців-фізиків, конструкторів ракет або мільярдерів чи політиків.

Для того, щоб чогось досягти у спорті, у гімнастиці, плаванні, футболі, боксі, всі ж знають, треба починати змалку. Щоб досягти успіху в музиці, шахах треба теж починати змалку. Успіх у будь-чому обумовлений вмінням концентруватися, прагненням докладати зусиль, діяти і перемагати, насамперед перемагати свої слабкості й недоліки. Для цього потрібні особливі риси характеру. Цьому треба вчити в дитинстві – наполегливості, високим внутрішнім вимогам, насолоді від гарно зробленою складної роботи, бажанню бути успішним, рухатись далі, вдосконалюватись, а не гратися у навчання чи, лежати на дивані, мріяти про яскраве майбутнє.

Хіба не успішних українців ми ставимо у приклад дітям, коли навчаємо їх у школі? Якщо в країні буде багато таких людей і їм спеціально не заважають недолугим законодавством, вони знайдуть шляхи самореалізації, і країна також стане успішною. То чому ж НУШ спрямовали на те, щоб цього не сталося?

За гламурним камуфляжом лозунгів й обіцянок у «дитиноцентризмі» НУШ – зниження вимог до учнів, рівня їх дисципліни й відповідальності. Зокрема, заборона в молодших класах створювати змагальне середовище і ставити відмітки (щоб не травмувати ледачих та відстаючих), заборона вимагати засвоєння знань і перевіряти, скажімо, знання таблиці множення.

Не творити й розвивати таланти, а пригнічувати їх до рівня найслабших. Відбивати у дітей бажання бути кращими. Хіба може Україна, якій загрожує знищення, таке собі дозволити? І хіба має право? Змалку підрізати крила тим, хто інакше міг би в майбутньому стати її гордістю, підняти міжнародний авторитет і забезпечити технологічну перевагу над сусідом?

Інколи навіть не дуже успішну людину називають невдахою. То може абревіатуру НУШ слід читати у зворотному напрямку як школу українських невдах?

 

10. Та не однаково мені

Лист Національної академії наук України та реакція керівників великих підприємств зірвали блицкриг і примусили міністерку освіти і науки призначити круглий стіл для обговорення ситуації з фізикою. Вибрала вона для цього 5 вересня 2017 р, день прийняття у Верховній Раді Закону про освіту, щоб не бути присутній на обговоренні особисто. Її заступники на чолі з Павлом Хобзеєм й автори антифізичної програми від Академії педнаук Олександр Ляшенко і Тетяна Засєкіна аргументували тим, що не дозволять напружувати наших дітей «вашою фізикою». Що є профільні класи, нехай туди йдуть і вчаться, якщо хочуть. Я був там і навіть чув образу в голосі одного з цих опонентів: «…я найняв репетитора. І платив йому звісно…». Рівень аргументації вражав, адже мова йшла про майбутню успішність та обороноздатність країни.

Цинізм аргументів міністерської команди полягав й у тому, що навіть профільний рівень тепер мав би поглиблено вивчати не фізику, а об'єднану фізико-астрономію з перерозподілом годин у бік астрономії, тому навряд чи мав би право назватися фізико-математичним як раніше.

Фізико-математичних класів і так було небагато. Ще вдавалося загітувати батьків віддати дітей у такі класи замість математичних, інформаційних, економічних, іноземної філології або необхідних для ЗНО історії чи української. Більшість класів взагалі були універсальні, тобто без профілю, де можна було «не паритись» над чимось особливо. У фізичний клас практично ніхто не йшов. Тільки під відомого вчителя і під тиском директора, або у профільних закладах деяких обласних центрів. У тому ж 2017 р. фізико-математичні класи закінчили 5689 учнів, а фізичні усього 272,  тобто у 21 раз менше. Мабуть не набереться й десяти фізичних класів на 24 області України.

Як думаєте, у скількох школах України знайшлася б достатня кількість батьків, які б побажали відкриття фізико-астрономічного класу? Або навіть фізико-астрономічно-математичного, якби таку назву дозволили?

Тотальна «гуманізація» через «гуманітаризацію» освіти, пропаганда легкого шкільного життя на позитиві без напруження з популістськими обіцянками і винуватцями-вчителями поступово робили й роблять свою справу і зараз під час війни.

Нижче з інтервалом у 4 роки суха історія катастрофічного падіння інтересу дітей до фізики та хімії, двох найскладніших шкільних предметів, при повному потаканні та переможних фанфарах про успіхи реформ зі сторони міністерства освіти й академії педнаук.

Порівняйте. Від загальної кількості всіх абітурієнтів виявили бажання здавати ЗНО/НМТ з фізики і хімії, відповідно:

22% і 16% у 2013-му році перед болісним 2014-м.

11% і 9% у 2017-му році спланованого знищення фізики і пропаганди НУШ.

8% і 3% у 2021-му році перед страшною війною 2022-го.

2,8% і 0,9% у 2025-му році, четвертому році повномасштабної війни.

Здається, гірше не може бути! Єдині в середній школі базові предмети, що далі безпосередньо забезпечують обороноздатність, фізика і хімія.

Але було б ще гірше для фізики, і вона як і хімія набрала б сьогодні менше відсотка, якби у 2017 р. міністерці вдалося задумане.

Тоді не вдалося. Закінчуючи нараду 5.07.2017 р., Павло Хобзей дав місяць на розробку альтернативної програми. Ми розробили. Фізику та астрономію як окремі предмети повернули, кількість годин відвоювали, але хіба так просто відступають чиновники від освіти? Вони залишили і свій еклектичний курс «Фізика і астрономія», тільки з більшою кількістю годин, щоб був паритет і щоб уникнути відповідальності.

 

11. Майбутнє і минуле

У культовому романі Лю Цисіня «Задача трьох тіл» (перекладений на 38 мов, зокрема українську https://www.chinadaily.com.cn/a/202503/18/WS67d8c1a8a310c240449db53a.html?utm_source=chatgpt.com), нещодавно екранізованому Netflix, а перед цим китайським кінематографом, інопланетна цивілізація зупиняє прогрес людства, фальсифікуючи дані фізичних досліджень і спонукаючи до самогубства відомих фізиків. Людство без технологічного розвитку приречене на загибель від чужої зброї через 400 років, коли прибульці досягнуть сонячної системи. Нашій країні стільки не відпущено, бо ворог поряд. А фізичні дослідження та освіту знищують свої ж.

Пригадайте, на кого нещодавно полював, цілеспрямовано знищуючи, Ізраїль в Ірані? На військове керівництво і провідних фізиків.

Два приклади ефективності вкладень у фізику з минулого і сьогодення.

СРСР з неконкурентоздатною економікою зумів першим вийти у космос, створити першу мобільну термоядерну бомбу, пробурити найглибшу й по наш час свердловину у земній корі, запустити першу у світі атомну електростанцію. Ракети, літаки, танки, артилерія, які використовує зараз росія, це модернізовані радянські розробки. Україні пощастило, що фізиці у росії не приділялося такої уваги як у радянському союзі в 60-х.

Китай з технологічно відсталої країни став головним конкурентом США, а на сьогодні навіть лідером у розробці нових сучасних технологій, включно з критично важливими для оборони https://www.reuters.com/technology/china-leads-us-global-competition-key-emerging-technology-study-says-2023-03-02/ . У 2022 р. за кількістю наукових статей з фізики і хімії у провідних світових журналах (Nature Index) він вийшов на перше місце https://www.nature.com/articles/d41586-023-01705-7 .

Як це вдалося?

В СРСР періоду згаданих досягнень фізика була головним і найважливіший предметом шкільної програми, бо такою була державна політика. СРСР прагнув домінувати у світі, для цього йому були потрібні переконливі технологічні досягнення і найсучасніша зброя. Кожного дня у розкладі випускного класу середньої школи були уроки тільки з двох предметів: фізики та математики. Кабінети фізики й хімії мали необхідне обладнання та реактиви. Щомісяця виходили різні науково-популярні журнали та книжки. У газетах, заповнених радянською пропагандою, періодично друкували повідомлення про наукові досягнення. Регулярно з'являлися короткі науково-популярні фільми, які показували у кінотеатрах перед художніми. Виходили і художні фільми про фізиків, науковців, інженерів. Високий рівень майбутньої заробітної плати додатково стимулював конкурси на фізичні спеціальності. Навіть у регіональні ВНЗ конкурси сягали до 10 заяв на місце при тому, що одночасно поступати у два заклади було неможливо, і той, хто не проходив, втрачав рік.

Для Китаю сьогодні фізика разом з комплексом природничих дисциплін та інформатикою – головний пріоритет. У найпрестижніших ВНЗ Китаю домінують точні дисципліни. Так у топ-лідера Tsinghua University (Цинхуа) в напрямку гуманітарних та соціальних наук (психологія, історія, філологія, соціологія, економіка, міжнародні відносини,…) навчається не більше 5% студентів, а в другому за рейтингом Пекінському університеті – не більше 20%.  Інтенсивно розвиваються національні фізичні лабораторії та науково-дослідницькі центри.

Китайська академія наук – вища наукова організація країни має шість відділень: математичної фізики, хімії, наук про життя і медицину, геології, інформаційних технологій, технічних наук. Нею були створені Академія суспільних наук і Китайська інженерна академія.

У частині китайських провінцій вчителям фізики та природничих наук роблять преференції, намагаються залучити з інших місць.

Механізм здобуття переваги давно відомий. Розвинення природничої освіти, фізичних технологій при відповідній математиці (мови науки). Це навіть обумовило програму з математики радянської школи, яка була скопійована з німецької: вектори, тригонометричні й показникові функції, логарифми, похідні, інтеграли – саме ці розділи математики необхідні виключно для фізики і частково для хімії.

У Європі та США після другої світової війни звикли до мирного благополучного життя, коли все, що знадобиться, можна придбати за гроші, включно зі зброєю та технологіями. України слідувати такому прикладу безглуздо й смертельно. Зараз, коли розгорається третя світова, нарешті починають прокидатися й прозрівати заможні західні країни. Чи встигнуть?

 

12. Кроти в освіті

Отже фізика:

• найкраще комплексно розвиває людину, дозволяючи досягати успіху навіть в непрофільних галузях;
• найважливіша для технологічної і військової переваги.

Це очевидні факти, подобаються вони комусь чи ні.

Чому ж тоді українські освітянські чиновники роблять усе, щоб фізику у власній країні або знищити, або зменшити, або чимось замінити? У найкращому випадку вони лише самовихваляються «досягненнями», ігноруючи стагнацію фізики та всієї природничої освіти в Україні, інколи задля пристойності висловлюючи «занепокоєння» і заспокоюючи, мов, усе під контролем, бачимо, працюємо.

Чому?

Тому що вони кроти в нашій освіті.

Образ крота має три значення:

А. Кріт як той, хто шкодить непомітно, зловживає довірою і зраджує.

Б. Кріт як сліпий або тупий, бо не бачить далі власного носа.

В. Кріт як жадібний до збагачення, кому гроші очі застять.

А. Кріт у переносному значенні це той, хто діє приховано, на шкоду своєму оточенню і країні. Не обов'язково він працює на росію – мені важко повірити у довгостроковий російський план знищення майбутньої української обороноздатності через гуманітаризацію освіти. Хоча повністю виключити таке не можу.

Є й інші країни, які насамперед мають дбати про своїх громадян, своє майбутнє, а не про сусідню державу. Це абсолютно нормально й правильно. Наприклад, ще перед ковідом поляки констатували, що їхнє стрімке економічне зростання завдячує близько мільйону українських заробітчан, які закривають потреби у низькокваліфікованій робочій силі.

Чи потрібний Польщі технологічно потужний конкурент у Євросоюзі, думаю, навряд чи, а ось дешева робоча сила так, бо молоді поляки або їдуть далі, або бажають для себе більшого вдома. Ми з вами вже бачили прояви конкуренції на кордоні навіть з приводу продукції сільського господарства.  

Додам, що трохи менше року я був у проекті НУШ, після чого пішов зі скандалом. Осінню 2016 р. в рамках програми Міністерства закордонних справ Польщі нас, майбутніх розробників програм НУШ, а що це буде тоді точно ніхто з нас не знав, навчали у Сулеювику під Варшавою як проводити освітню реформу. Пам'ятаю, лектор сказав, що 80% усього часу має бути відведене тільки тому, що обов'язково знадобиться у повсякденному житті. Я спитав, а як бути із загальноцивілізаційними здобутками, наприклад, з тим, що Земля обертається навколо Сонця. Той задумався, а потім порадив спробувати втиснути це у 20%.

 Чув про великі європейські гранти ключовим українським чиновникам, які звітують по ним відповідними реформами української освіти. Виявляється, впроваджувати певні реформи дуже вигідно особисто.

Б. Кріт сліпий і не бачить очевидного. Причин тут дві. Або людина тупа, або не хоче бачити те, що їй не подобається.

Варіант з тупістю, коли когось просунули з політичних міркувань й тому що ним легко маніпулювати, коментувати не буду.

Я з повагою відношусь до людей з гуманітарною освітою. Але навіть кращі з них і приблизно не уявляють, наскільки складнішою за гуманітарну є вища освіта з фізики, хімії, математики. Вони просто не мають відповідного досвіду, а людині притаманно порівнювати з тим, що вона знає. Шкільний рівень відмінника з цих предметів не дозволяє навіть приблизно зрозуміти і 10% з того, що є на сторінках підручників для студентів третього курсу. І тут не допоможе ні гугл, ні ютуб, навіть якщо дивитися їх годинами. Це не гуманітарна освіта. Все абсолютно інакше. Бачити як інші плавають недостатньо, треба самому навчитися. Багато фізиків, хіміків, математиків здобули потім другу освіту і досягли блискучих успіхів, наприклад, отримали нобелівські премії з економіки, фізіології та медицини, але жодна людина з гуманітарною освітою, наскільки мені відомо, не змогла стати навіть посереднім інженером, фізиком, хіміком, математиком. І не зможе. Час прогаяно, мислення сформовано.

Коли здається, що все просто, то й думаєш, що нічого безповоротного не робиш. Начебто завжди можна відкотити назад. А це не так. Вже не відкотиш назад камінці, що викликали обвал.

Фахового інженера, конструктора, фізика не підготуєш за рік балачок, за два чи за три. І десять років балачок нічого не дадуть. Потрібно не тільки багато часу, але й фахові викладачі з однієї сторони та бажання й напружена праця з іншої. На рівні вищої школи необхідні професіонали у дуже складних нетривіальних речах, ті, хто зможе допомогти студенту розібратися, відповісти на його питання, передати досвід.

Таких викладачів та науковців все менше. Вони вимирають, їх звільняють, а нові не приходять. Але то були б не наші чиновники, якби негативний процес не пришвидшили. Почали втілювати концепт – «гроші ходять за студентом».

У цьому концепті два руйнівних для держави фактори. Перший – це те, що державне фінансування на наступний рік має залежати від конкурсу в поточному році. Якщо спеціальність непопулярна, наприклад, «Авіаційна та ракетно-космічна техніка», ймовірно, у наступному році держзамовлення на неї зменшиться. Зате, інша, модна спеціальність, скажімо, така, де не треба напружуватись (навчання, яке пропагандує практика НУШ), за рахунок «Авіаційної та ракетно-космічної техніки» може отримати додаткові держбюджетні місця.

Другий фактор – система грантів. Вони ходять за студентом. У класифікаторі професій в Україні під кодом 5152 йдуть «Ворожки та хіроманти». Пофантазуємо. Уявимо, що ми відкрили в університеті таку спеціальність. У нас аншлаг, поступають діти с високими балами НМТ і тому отримують від держави гранти на навчання на позабюджетній (контрактній) формі. З рахунок цього хіроманти та викладачі ворожби ведуть лекційні та практичні заняття, мають заробітну плату, соціальний пакет та відстрочку від військової служби. Отже, держава у когось віднімає гроші, щоб заохотити такий університет й спонсовати випуск гадалок, яких, не втримаюсь, в МОНУ і так чимало. Важко поважати людей, які щось постійно обіцяють, про щось розповідають, але без конкретних чисел, наче не знають їх, не бачать, зневажають, або приховують. «В цій країні доволі непогана освіта, яка до дуже хорошої освіти знаходиться за крок. І сьогодні інтенсифікувалися атаки на нашу освіту саме тому, що ми дуже близько до успіху, друзі» – Оксен Лісовий, міністр освіти та науки.

 В. Кріт з казки Ганса Крістіана Андерсена «Дюймовочка» «такий багатий і такий розумний» мав «комори та льохи повнісінькі добра», любив темряву й цінував те, що приносить багатство. Так і деякі топові чиновники знаходять для себе комори й годівницю і «терпіти не можуть сонця», що пролило б світло на джерела їхніх статків, коефіцієнти зарплат, шикарні готельні номери, у яких вони зупиняються у своїх відрядженнях під час війни. Головне – гарно влаштувалися, мати бронь і владу вчити інших як вчити дітей, бо у цьому чомусь усі вважають себе фахівцями, хоча особисто вчити дітей не хочуть і не збираються.

Можливо комусь і цікаво, яке крітство домінує у нас, а мені байдужі причини й резони освітянських чиновників знищувати мою країну. Нехай у цьому потім розбираються фахівці, а ось що треба робити негайно, так це гнати цих кротів з освіти геть!

Припустимо, це вдасться. Що робити потім, адже стільки часу згаяно і стільки можливостей знищено…

 

13. Що робити, коли пороблено

Щоб зрозуміти, що робити, слід визначитись з метою.

Мета, якої може досягти освіта, а через неї наука та виробництво – зорієнтованість на природничі дисципліни з виходом на потрібні для незалежності та обороноздатності технології та інженерію.

Хтось, може, скривиться – це ж скільки потрібно часу? А він є?

Я не знаю. Ніхто не знає. Але ця стадія війни триває 3,5 роки, і хто б міг передбачити таке весною 2022 р.

З 2014 р. пройшло вже 11 років, і, почни тоді готуватися, Україна зараз мала б зовсім інший науково-технічний потенціал та перспективи з сотнями молодих конструкторів та інженерів. Тисячі українців завдяки розробці та вдосконаленню зброї залишилися б живими, тисячі ворогів – мертвими.  

Ми не можемо передбачити майбутнє. Це так. Але якщо чекати, у нас його точно не буде.

Слід виходити з того, що завдяки мужності наших воїнів на фронті, завдяки праці та винахідливості тих, хто виготовляє та розробляє зброю в тилу, завдяки професійній роботі дипломатичного корпусу, вдасться виграти час.

Буде перемир'я, призупинення війни, або вона продовжуватиметься далі, ми повинні вистояти, бо інший вихід один – у небуття.

За такого сусіда Україні бути мілітарною державою, технологічно більш незалежною ніж Ізраїль, оскільки ми не маємо настільки впливової світової діаспори і тому маємо розраховувати на себе.

Термінові дії в соціальній сфері й освіті, на мій погляд, такі:

1. Визнання помилковості концепції НУШ, її руйнівного характеру для країни у стані війни. Відміна НУШ і відсторонення від керівних посад її керманичів та ідеологів.

2. Оголошення мети освіти та України – конкурентноздатна молодь змінює і рухає державу до рівня провідної країни Євросоюзу і форпосту європейської демократії. Творча праця, цілеспрямованість – запорука розвитку та успіху!

3. Поширення фактів розвиваючої дії природничих наук, зокрема, фізики. Деякі з вражаючих наведені вище. Вивчайте фізику, хімію, математику! Насамперед для того, щоб розвинути своє мислення, стати конкурентноздатним і потім досягти успіху в будь-чому.

Ці предмети мають стати обов'язковими у старшій школі замість будь-яких інших. Українська школа випускатиме у життя не мажорчиків, а молодь, яка не боїться складних викликів і готова вчитися та працювати.

4. Підвищення стипендій в 10-15 разів на фізичних, прикладних, інженерних спеціальностях: ці студенти повинні інтенсивно вчитися, а не підробляли десь, щоб прожити. Проведення принципових прозорих екзаменів, від яких залежатиме розмір фінансової підтримки на наступний семестр.

5. Гарантія від держави заробітної плати майбутнім випускникам на рівні не нижче 2 — 3 тис. у.о. (обговорюється) протягом трьох років роботи за профілем в Україні (якщо необхідно, доплати з держбюджету).

6. Особливе бронювання цих студентів та молодих фахівців чоловічої статі відповідних спеціальностей. Гарантія від держави їх вільного виїзду за кордон у віці з 18 до 25 років, щоб не виникло бажання виїхати зараз, бо потім не вийде. Чи може ви вірите у слова міністра освіти щодо виїзду неповнолітніх випускників наших шкіл: «Я не сказав би, що це масово, але тенденція така є. Вона не є масовою насправді»? Знову жодної цифри, нуль статистики, і красномовне слово «насправді» наприкінці речення. Не знаю, можливо міністр приховує правду і від керівництва держави, щоб утриматись на місці. Може зневажає числа і не розуміє їх, будучи тим, кого з відтінком співчуття називають «гуманітарієм», яку б освіту не отримав.

За моєю інформацією від декількох топових ліцеїв України 95-100% випускників-хлопців продовжують навчання за кордоном. Їхніх батьків можна зрозуміти. Але ж Україна 11 років вкладала у середню школу, в цих дітей кошти, які тепер економлять західні країни, відразу отримуючи гарних студентів – найкращих випускників українських шкіл, майбутніх фахівців, так потрібних Україні тут і зараз. За роки навчання ті адаптуються, звикнуть, матимуть другі паспорти й громадянство і навряд чи повернуться назад.

Вимивання найбільш талановитої молоді з України вже виходить на стовідсоткове насичення. Розгортається соціальна й демографічна катастрофа з далекосяжними наслідками навіть за умови мирного життя.

7. Необхідний професорсько-викладацький склад у вищих навчальних закладах здебільшого знищено скороченнями та політикою МОНУ, а в школах вже давно не вистачає фахових вчителів фізики, тому слід діяти комплексно.

В першу чергу підняти зарплати профільним викладачам, з періодичним тестуванням, наприклад, для вчителів це може бути звичайний щорічний НМТ з їх предмету. Тестування необхідне для того, щоб відсіяти бажаючих але незнаючих. І нехай гарний вчитель фізики отримує втричі більше вчителя української філології чи історії, останні мають розуміти, що для збереження у майбутньому їхнього життя та життя  їхніх близьких в Україні зараз важливіші вчителі фізики та хімії. Не треба обурюватись та агітувати за необхідність патріотичного виховання. Ми бачимо його по кількості виїжджаючих хлопців до 18-ти і кількості чоловіків після 25-ти, які ховаються від РТЦК. Виховують приклади, а не слова, надмірна кількість яких іноді викликає зворотній ефект.

8. Збільшені зарплати, бронювання, гарантії вільного перетину кордону, оплата житла для тих, хто повернеться, іпотеки, кредитування… Максимальне сприяння з боку держави всім, хто їй потрібен, щоб вижити. За необхідності залучати іноземних фахівців з викладанням англійською та синхронним перекладом через ШІ.

9. Поки в Україні ще є висококласні вчителі фізики, хімії, математики, заохотити та технічно допомогти їм створити курси відеоуроків з коментарями для молодих вчителів, щоб ті, переглянувши такий курс, мали орієнтири та вибір як краще подати своїм учням той чи інший розділ. Викладання найскладніших предметів має бути цікавим і зрозумілим.

10. Преференції матимуть також студенти педагогічних спеціальностей провідних предметів, з яких не вистачає фахових вчителів, і, звісно, курсанти військових навчальних закладів наскільки це дозволяє специфіка навчання.

11. Припинення виділення грантів на навчання на контрактних та неактуальних для держави під час війни спеціальностях (підозрюю, що чиновники від освіти придумали це для своїх дітей, щоб зекономити).

12. Перерозподіл держбюджетної підтримки в напрямку критично необхідного сьогодні та в перспективі – вільна, технологічно та військово потужна країна. Зокрема, припинення фінансування академії педнаук з її мережою інститутів (про цю організацію у Додатку). Перегляд фінансування інших галузевих академій та суспільних інституцій, які мають державну фінансову підтримку. Це ганебний сюр – ті, хто нас захищає, принижуються й просять грошей на дрони та авто, щоб вивезти поранених, а інші, заброньовані, паразитують у тилу за державний кошт, шкодячи обороноздатності.

Все це потрібно робити швидко й рішуче – інакше ці кроти в освіті забалакають, розбазарять, відтягнуть час, потім збіжать за кордон, а українці у своїй країні не встигнуть вижити.

 

У Додатку дещо про академію педнаук, про «підтримку» природничих і технічних спеціальностей у 2025р., про STEM, креативність, плагіат та імітацію порядності й патріотизму.